Життя – це найдорожчий скарб.
Традиційно в нашому закладі проводиться тиждень безпеки дорожнього руху, метою якого є профілактика дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей та усвідомлення необхідності вироблення навичок дотримання правил поведінки на дорозі.
Ми впевнені, що діти усвідомили необхідність бути уважними і дисциплінованими на наших вулицях, дотримуватися правил дорожнього руху. Адже від цього залежить їх життя і здоров'я!
Бесіда: Запобігання отруєння хімічними речовинами
Нині у світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин.
Отруйними речовинами, що найчастіше зустрічаються у побуті є хлор, ртуть, аміак, та ін.
Хлор – це газ жовто-зеленого кольору з різним характерним запахом. У великій кількості використовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження води питної та ін.
- Чиї батьки вдома користуються хлором?
- Які заходи безпеки вживають?
Аміак – безбарвний газ із характерним різким запахом (нашатирний спирт).
Рідкий аміак використовується як робоча речовина у холодильних машинах. Аміачна вода застосовується як добриво.
Ртуть – небезпечна речовина. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні, у високій концентрації виникають гострі отруєння. Потрапивши до організму через органи дихання, ртуть залишається там назавжди.
Найпоширенішими випадками отруєння є :
- засобами миття ванн;
- знищення плям від іржі;
- відбілювання тканини.
Що треба робити, щоб уникнути хімічних отруєнь?
- не можна брати в руки та вживати невідомі речовини;
- якщо ви випадково розбили склянку з хімічною речовиною, негайно одягніть вологу марлеву пов’язку, провітріть приміщення, сповістіть про цей випадок дорослих;
- якщо хімічна речовина суха – не дмухайте на неї, не намагайтеся стерти її за допомогою одягу;
- обов’язково розпитайте батьків, що саме входить до складу хімічного засобу, якими вони користуються..
Потрапивши всередину організму, небезпечні хімічні речовини вражають органи дихання і травлення. Потрапивши на шкіру чи в очі, ці речовини спричиняють опіки. Людина відчуває пекучий біль, шкіра червоніє. У цьому разі промийте вражену ділянку шкіри чи очі великою кількістю води, протягом 10-15 хв. Сильні отруєння засобами побутової хімії лікують тільки в лікарні.
Бесіда: Основи догляду за шкірою та волоссям.
Чисті доглянуте волосся, як кажуть французи, вже зачіска. Догляд за волоссям так само індивідуальний, як і ви самі. Не існує двох однакових типів волосся. Щоб волосся були здоровими і блискучими, необхідно підібрати і використовувати засоби по догляду за волоссям, відповідні саме вашому типу волосся.
Як правильно визначити свій тип волосся ?
Все дуже просто : якщо ваші волосся брудняться (тобто стають сальними) через 2-3 дні після миття - у вас нормальний тип волосся, якщо це відбувається через добу або раніше - ваші волосся можна назвати жирними, а якщо вони виглядають чистими протягом тижня, то ви - володар сухого волосся.
Як часто можна мити волосся ?
Так часто, як це вимагається вашим волоссю. Це залежить насамперед від їх типу. Сучасні якісні шампуні мають досить м'яким дією і дозволяють мити голову навіть щодня.
Як довго можна користуватися шампунем однієї марки ?
Якщо шампунь вам підходить, то мити їм голову можна хоч все життя. Тільки майте на увазі, що шкіра голови з віком поступово стає сухішою і, рано чи пізно, вам все ж доведеться змінити навіть самий улюблений шампунь.
Чи може появі лупи бути пов'язано з використанням невідповідного шампуню ?
Появі лупи може бути пов'язано не тільки з використанням невідповідних шампунів, але і з їх постійним чергуванням. Крім того, можуть стати причиною лупи та інші невдало підібрані засоби для догляду за волоссям. Хоча набагато частіше це неприємне явище викликають внутрішні порушення в організмі.
Чи необхідно після кожного миття голови користуватися бальзамом-ополіскувачем ?
Бажано. Однак, якщо ваше волосся після миття сплутується, без обполіскувача вам не обійтися.
Бесіда: Правила експлуатації побутових нагрівальних електричних та газових приладів
У побуті люди використовують різні електронагрівальні та газові прилади. З ними треба поводитися обережно і піклуватися про свою безпеку.
Групи електронагрівальних приладів:
За призначенням усі електронагрівальні прилади поділяються на п’ять груп:
1. Для приготування їжі (електроплитки, електрогрилі, електровафельниці, електрокаструлі )
2. Для додаткового опалення житлових приміщень (електрокаміни, електровентилятори, електрорадіатори )
3. Для підігріву води ( водонагрівачі, елекрочайники, електросамовари, кип’ятильники)
4. Для особистої гігієни і прасування ( електрогрілки, праски, фени )
5. Електроінструменти нагрівальні (електропаяльники, електроприлади для випалювання по дереву )
- Які з цих приладів ви маєте вдома?
- Якими вам дозволяють користуватися.
Види газових приладів побутового призначення.
Крім електронагрівальних приладів у повсякденному житті люди використовують газові прилади.
Ще в давні часи увагу людини привернули запалені блискавками факели газу, який виходив з надр Землі. Такі вогні горіли роками, викликаючи у людей бажання якось їх підкорити і примусити служити собі. Спершу тільки найбагатші володарі прокладали глиняні трубопроводи для обігріву палаців. Сьогодні газ завітав майже до кожної оселі. Переваги газового палива очевидні:
- швидко і просто запалюється;
- згоряє повніше, ніж тверде паливо ( не утворює попелу, сажі );
- легко транспортується;
- має високу теплоту згорання;
- процесом горіння легко керувати.
- Які газові прилади ви знаєте?
- Якими вам дозволяють користуватися?
Нам відомі такі прилади, як опалювальні печі, кухонні плити, автоматичні газові водонагрівачі (АГВ), газові колонки.
Правила експлуатації побутових електронагрівальних та газових приладів.
Основні правила безпеки при користуванні електронагрівальними приладами
Після закінчення роботи електроплитки ручку регулятора потужності слід встановити в положення нуль (0), вилку з’єднувального шнура витягти з розетки. Витирати електроплитку слід тільки після її від’єднання від електричної мережі.
Експлуатуючи нагрівальні прилади, слід пам’ятати про те, що вони можуть стати причиною пожежі. Щоб запобігти небезпечних перегрівань, не можна встановлювати електрокаміни ближче 0,5 м від стін та меблів. Крім того при роботі і зберіганні електрокаміна на його поверхні накопичується пил, який може спалахнути. Необхідно протирати камін від пилу м’якою ганчіркою.
При роботі будь-яких опалювальних приладів зменшується відносна вологість повітря. Це може негативно вплинути на організм людини, привести до псування меблівта інших предметів ужитку. Тому під час опалювального сезону необхідно встановлювати в приміщенні ванночки з водою, добре, якщо в кімнаті є акваріум.
Крім того, при користуванні електроопалювальними приладами слід дотримуватись наступних правил безпеки:
Ø Користуйся тільки справними електроприладами.
Ø Не вмикай одночасно великої кількості електроприладів. Від цього перегріваються проводи і може виникнути пожежа.
Ø Не залишай електроприлади на тривалий час без нагляду.
Ø Праски та інші електронагрівальні прилади став на вогнетривкі керамічні, металеві, кам’яні підставки.
Ø Не можна зберігати прилади у приміщенні з підвищеною вологістю ( у ванній кімнаті, підвалі тощо )
Ø Не можна використовувати прилади у приміщеннях з підвищеною небезпекою ( сирих та вологих, із земляною або бетонною підлогою )
Ø Не можна вмикати електрокаміни та електроконвектори в приміщеннях, де зберігаються горючі або легкозаймисті рідини і матеріали.
Ø Не можна використовувати електрокаміни для обігріву тісних приміщень.
Ø Не можна накривати працюючі електрорадіатори білизною, папером тощо.
Ø Не можна протирати або чистити ввімкнені прилади.
Ø Небезпечно виготовляти саморобні нагрівальні прилади, особливо великої потужності, на яку звичайно не розрахована електромережа квартири чи будинку.
Ø Електронагрівальні прилади не можна ставити під розеткою, оскільки тепло, яке вони випромінюють, може перегріти контакти розетки, що може призвести до пожежі.
Ø Нагрівальні прилади можна встановлювати тільки на негорючій підставці достатньої товщини.
Ø Необхідно слідкувати за щільністю контактів у місцях приєднання приладів до вилки, клем, між собою, та ін.
Ø При порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці електропилки або розетки не можна торкатися до оголених місць.
Ø Не можна використовувати електричні прилади не за призначенням або користуватися ними, попередньо не ознайомившись з інструкцією.
Ø Якщо під час передачі згас екран телевізора, ні в якому разі не можна стукати по ньому, бо він може спалахнути або вибухнути. Телевізор необхідно негайно вимкнути.
Ø Якщо в середину електротехніки, що працює, потрапив якийсь сторонній предмет, в першу чергу, необхідно його вимкнути з мережі, а потім діставати цей предмет. Якщо електроприлад увімкнений у мережу, ні в якому разі не можна лізти всередину нього олівцем або іншими предметами.
Ø Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вас вдарить струмом.
Користуючись електрокип’ятильником, треба пам’ятати, що на трубці нанесені дві позначки, які показують мінімальну та максимальну глибину занурення нагрівального елемента у воду. Не можна вмикати кип’ятильник без занурення у воду. Це може викликати не тільки руйнування оболонки кип’ятильника, але й пожежу. Не можна використовувати електрокип’ятильники для підігріву та кип’ятіння молока. Це також може призвести до руйнування оболонки.
На кип’ятильниках нанесений напис: «Руку у воду не опускати». Це пов’язано з тим, що в оболонці нагрівального елемента можуть з’явитись наскрізні тріщини, що призводить до виникнення небезпечних струмів у воді. Перед тим, як залити воду у бачок праски з паро зволожувачем, необхідно відімкнути праску від електромережі.
Якщо почуєте запах горілої гуми побачите іскріння у електричному приладі, слід негайно вимкнути прилад і покликати на допомогу дорослих.
Правила користування газовими приладами
Перед плитою в газовій мережі повинен бути кран перекриття. Кожного разу після використання газової плити чи водонагрівача надходження до них газу повинно перекриватися.
Витікання газу і неправильне його горіння, а також самостійний ремонт газової апаратури можуть призвести до нещасних випадків. Тому необхідно систематично провітрювати приміщення, де є газове обладнання, перевіряти наявність тяги в димоходах, стежити за справністю вентиляції.
Перевірити, чи закриті усі крани на плиті.
1. Відкрити кран на газопроводі до плити, встановивши ручку на голівці крана вздовж труби.
2. Запалити сірник, піднести його до пальника і лише тоді відкрити кран цього пальника.
3. Перед користуванням нагрівальними приладами ( печами, колонками ) обов’язково перевірити тягу ( полум’я запаленого сірника повинно затягуватись витоком повітря під тягопереривач чи в піч ). За відсутності тяги користуватися приладами категорично забороняється.
4. Не можна, щоб вогонь згас від кипіння рідини або від протягу тоді газ змішується з повітрям і утворює вибухонебезпечну суміш. У цьому випадку вибух може статися від вогню іншої конфорки або від іскри електричного вимикача.
5. Якщо газ потрапив у повітря, слід негайно вимкнути кран пальника і провітрити приміщення. Тільки після цього можна запалювати вогонь.
6. Не можна розвішувати біля плити речі, що можуть спалахнути: папір, поліетилен, тканину тощо.
7. Не можна сушити над конфорками білизну.
8. Під час користування газом потрібно постійно провітрювати приміщення
9. Не можна користуватися газовими плитами для опалювання приміщень, бо це викликає сирість через утворення водяної пари під час горіння, одночасно зменшується кількість кисню в повітрі та збільшується вміст чадного і вуглекислого газів.
Категорично заборонено встановлювати балони в кухнях ( або місцях, пристосованих під кухні ) без природного освітлення, розташованих у підвальних приміщеннях, де немає вікон для природної вентиляції.
Якщо балони встановлюються ззовні будівлі, то їх зберігають у спеціальних ящиках чи шафах з отворами. Не допускається зовнішня установка в запасних виходах, проїздах та з боку головних фасадів будинків, де є інтенсивний рух.
Щоб слуга людей не став для них ворогом, не можна допускати недбалості у поводженні з ним.
При користуванні газовими приладами забороняється:
1. За відсутності тяги користуватися газовими колонками та іншими газовими приладами. Перевірити наявність тяги можна запаленим сірником або свічкою, піднесеною до вентиляційного віконечка.
2. Розміщувати на газовій плиті баки для кип’ятіння білизни з використанням звичайних конфорок. Посуд із широким дном необхідно встановлювати наспеціальні конфорки з високими ребрами.
3. Відкривати кран на газопроводі перед плитою( або лічильником ), не перевіривши, чи закрито всі крани на розподільному щиті плити.
4. Відкривати крани газової плити, не маючи в руках запаленого сірника або спеціальної електрозапальнички.
5. Допускати заливання рідиною пальників, які горять. Якщо це станеться випадково, потрібно загасити пальник, прочистити його і видалити рідину з піддона.
6. Знімати конфорку і ставити посуд безпосередньо на пальник.
7. Стукати по кранах, пальниках, лічильниках твердими предметами, а також повертати ручки кранів обценьками. Плоскогубцями, щипцями, тощо.
8. Самостійно ремонтувати газову плиту або газопровідні труби.
9. Прив’язувати до газових труб і до кранів плити мотузки, вішати на них білизну та інші речі.
10. Перевіряючи показання газового лічильника, висвітлювати циферблат або віконце лічильного механізму свічкою або запаленим сірником.
11. Дозволяти дітям користуватися газовими приладами.
12. Залишати бездогляду газові прилади навіть на короткий час.
Бесіда: Правила переходу вулиць і доріг після висадки з транспорту
По дорогах їздить транспорт. Призначення його різне. Транспорт, яким користуються багато людей, називається громадським. До громадського транспорту відносяться автобуси, тролейбуси, трамваї, таксі, метро тощо.
Автобус, тролейбус, трамвай приводяться в рух за допомогою двигуна, тому їх ще називають механічними транспортними засобами.
Автобус ( франц. autobus, від auto (mobile) – автомобіль та лат. (omni) bus – для всіх.
Вид громадського транспорту, призначений для перевезення пасажирів від 9 до 170 чоловік.
Тролейбус ( англ. trolleybus, від trolley – контактний провід і bus – автобус).
В нашій країні перший тролейбус було створено у 1933 році.
Трамвай ( англ. tramway, від tram - вагон і way –шлях).
Перші трамваї з’явились у 80-х роках 19 століття.
Чекаючи транспорт, треба дотримуватися певних правил:
- Чекати автобус, трамвай чи тролейбус треба на зупинках.
- Не можна виходити на проїзну частину вулиці.
- Необхідно дбайливо ставитись до обладнання, що є на зупинці.
При посадці у транспорт:
- Входити спокійно, не штовхаючись, за чергою, через задні двері.
- Пропустити вперед літніх людей, пасажирів з маленькими дітьми, інвалідів.
Під час руху транспорту треба:
- Поступатись місцем інвалідам, людям похилого віку, пасажирам з маленькими дітьми.
- Триматись за поручні.
- Вести себе спокійно.
- Не штовхатись і не бігати по салону.
- Не висовуватися з вікон.
- Не спиратись на двері.
- Не відволікати водія сторонніми розмовами.
При виході з транспорту:
- Не можна самовільно відчиняти двері.
- Виходити обережно, не штовхатися, за чергою, через передні двері.
- Після виходу з трамваю слід швидше покинути проїзну частину дороги.
1. Бесіда про правила переходу дороги після висадки з транспорту.
- Як треба переходити дорогу після висадки з транспорту? (Обговорення правила)
Запам’ятайте правило:
Вийшовши з автобуса чи тролейбуса, обходьте їх позаду, а трамвай попереду, щоб бачити транспорт, який наближається.
4. Підсумок.
- Який громадський транспорт перевозить людей в нашому місті?
- Чому трамвай треба обходити спереду, а автобус і тролейбус ззаду?
ЯК ПРАВИЛЬНО НОСИТИ МЕДИЧНУ
МАСКУ ТА РУКАВИЧКИ
Неправильне використання медичних масок знижує їхню ефективність.
Маска призначена для зменшення виділення збудників інфекційних хвороб з дихальних шляхів. Також маска попереджує зайві доторки руками до обличчя. Ризик занесення інфекції на слизові значно зменшується.
Як надягати маску:
- Закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.
- Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою.
- Маску слід змінювати щочотири години.
Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.
Не можна використовувати маску повторно.
Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.
Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.
Як знімати рукавички:
- зачепіть її на рівні долоні іншою рукою в рукавичці та обережно зніміть;
- тримайте зняту рукавичку іншою рукою в рукавичці;
- просуньте пальці руки без рукавички на зап’ясті під рукавичку, що залишилася надягненою, та зніміть її, загорнувши над першою рукавичкою.
Рукавички заборонено мити чи обробляти дезінфектантами, щоб використовувати повторно. Мікроорганізми не можуть бути абсолютно видалені з їхньої поверхні, до того ж втрачається цілісність структури рукавичок.
Бесіда: Шляхи передавання коронавірусу та варіанти захисту
Наразі відомо, що новий коронавірус передається краплинним та контактним шляхами.
Переважає контактний шлях, коли вірус потрапляє на слизові оболонки носа, очей через руки або інші предмети (хустинку, рукавиці) після торкання до об’єктів (тварин, м’яса, риби, дверних ручок, поручнів), що контаміновані (забруднені) виділеннями із дихальним шляхів хворого чи інфікованого.
Краплинним шляхом вірус передається від людини до людини під час кашлю або чхання у тісному контакті, коли утворюються краплі діаметром понад 5 мкм. Коронавіруси не здатні зберігати інфектогенність (заразність) під час передавання на далекі відстані. Тому тісним контактом вважають відстань менше 1 м, хоча деякі науковці допускають можливість передавання (за певних умов) до 2 м.
Повітряним шляхом віруси передаються від людини до людини через аерозольні часточки (діаметром до 5 мкм), які безперешкодно можуть потрапляти в альвеоли та бронхіоли (нижні дихальні шляхи). Цей шлях передавання та інфікування не характерний для коронавірусів, хоч і можливий за певних умов — наприклад, під час процедур з утворенням аерозолю. До таких належать лише медичні процедури – бронхоскопія, інтубація трахеї, санація трахеобронхіального дерева у хворого, що перебуває на штучній вентиляції легень, тощо. Тому для більшості населення такий шлях не страшний.
Отже, як пересічним громадянам запобігти інфікуванню новим коронавірусом?
1. Не торкайтеся до потенційно контамінованих вірусом поверхонь, зокрема до тварин, у регіонах із виявленими випадками інфікування.
2. Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.
Миття рук з милом:
– тривалість процедури – 20-40 с;
– вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
– обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;
Обробка рук спиртовмісним антисептиком:
– спиртовмісний антисептик для рук – розчин із вмістом спирту 60-80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
– антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24-27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);
– тривалість обробки – близько 30 с;
– особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
– обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
– у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
– контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).
3. Уникайте скупчення людей.
4. Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.
5. Використовуйте захисну маску:
– обов’язково – якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
– якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей – з метою додаткового захисту.
Використовуйте маску правильно:
– вона має покривати ніс і рот;
– вона має щільно прилягати, без відступів по краях;
– заміняйте маску, щойно вона стала вологою;
– не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком;
– заміняйте маску щочотири години;
– не використовуйте маску повторно.
Чому в Китаї всі користуються респіраторами і костюмами біологічного захисту?
Відповідно до рекомендацій ВООЗ та CDC, у разі виявлення збудника із невідомими або недостатньо відомими властивостями, передусім шляхами передавання та інфікування, медичні працівники мають використовувати засоби індивідуального захисту для недопущення інфікування всіма шляхами (контактним, крапельним та повітряним).
Будьте здорові та не піддавайтеся на маніпуляції!
За матеріалами: Центр громадського здоров'я
Бесіда «Пасажир в автомобілі»
Дуже важко уявити наше життя без транспорту. Це чудо нашого часу, яке робить життя кращим. Транспорт дозволяє швидко долати великі відстані. Транспорт – наш помічник і друг.
Транспорт, яким користується багато людей, називається громадським або пасажирським. Автобус, тролейбус, трамвай, поїзд – види громадського транспорту.
Існує ще й індивідуальний транспорт – легковий автомобіль . Сьогодні ми дізнаємось, як повинні поводитись пасажири в автомобілі та яких правил їм потрібно дотримуватись, щоб поїздка була гарною і головне безпечною.
Легковий автомобіль – автомобіль, у якому до дев’яти місць для сидіння з водієм включно. За своєю конструкцією та обладнанням автомобіль призначений для безпечного перевезення пасажирів та їхнього багажу.
Посадку в легковий автомобіль і висадку з нього необхідно здійснювати після повної зупинки і лише з посадкового майданчика або з тротуару чи узбіччя. Можна також із крайньої смуги проїзної частини і лише тоді, коли це буде безпечно для пасажирів і не створюватиме перешкод іншим учасникам руху. Не дозволяється здійснювати посадку і висадку з боку суміжної смуги для руху.
Перш ніж зачиняти двері автомобіля, слід переконатися в тому, що пальці всіх пасажирів, особливо дітей, у безпеці.
Під час руху легкового автомобіля пасажири повинні дотримуватися правил безпечної поведінки в салоні:
- не відволікати водія;
- не торкатися ручок дверей і приладів управління;
- не гратися гострими предметами, пасами безпеки, їх замками;
- не висовувати у вікна руки, голову.
Пам’ятайте
Кожен пасажир повинен дбати про свою безпеку!
Пам’ятай! Найнебезпечніше місце для пассажира – переднє сидіння, поруч з водієм. Тому дітей, зріст яких менший за 145 см, або тих хто не досяг 12 річного віку, за Правилами дорожного руху забороняється перевозити на передньому сидінні. Їх можна перевозити лише в спеціальному дитячому сидінні. Найбезпечніше місце – заднє праве сидіння.
У поїздці пассажирам бажано стежити за тим, що діється на дорозі. Це допоможе їм вчасно помітити дорожні ситуації, які можуть призвести до зіткнення автомобіля з іншим рухомим транспортним засобом або наїзду автомобіля на нерухомий предмет тощо.
Поясніть, на яку небезпеку можуть наражатися діти, які не дотримуються правил безпечної поведінки в салоні?
Дитина може випасти з транспорту, потрапити під колеса транспорту, що рухається, отримати травми різних частин тіла.
Із усіх видів перевезеня найвідповідальнішим є перевезення людей. Зазвичай пасажирів перевозять в автобусах, легкових автомобілях, троллейбусах, трамваях.
Для перевезення пасажирів, як виняток, може бути використаний тільки спеціально обладнаний вантажний автомобілль. Сидіння мають бути закріплені в кузові на відстані не менш як 30 см від верхнього краю борту і 30-50 см від підлоги. Сидіння вздовж заднього і бокових бортів повинні мати міцні спинки.
У кожного пассажира вантажного автомобіля має бути місце для сидіння.
Перед поїздкою водій вантажного автомобіля пояснює пассажирам їхні обов’язки і правила. Давайте познайомимось з ними.
Під час руху автомобіля забороняється:
- стояти в кузові;
- сидіти на бортах кузова;
- пересідати з місця на місце.
Посадку пасажирів у кузов вантажного автомобіля і висадку з нього необхідно здійснювати з боку тротуару, узбіччя або заднього борту.
Під час перевезення організованих групп дітей у кузові вантажного автомобіля має бути один або двоє дорослих. Спреду і заду обов’язково встановлюється розпізнавальний знак «Діти».
Забороняється перевозити:
- пасажирів у кузові самоскида, трактора, інших самохідних машин, на вантажному причепі, в кузові вантажного мотоцикла;
- дітей до 16 річного віку в кузові будь-якого вантажного автомобіля;
- організовані групи дітей в темну пору доби.
Бесіда: Правила протипожежної безпеки. Пожежонебезпечні речовини та матеріали. Пожежна безпека при поводженні з синтетичними, горючими, легкозаймистими матеріалами та речовинами.
Пожежонебезпечні матеріали та речовини можуть перебувати у твердому, рідкому та газоподібному станах. Вони займаються чи вибухають навіть без джерела відкритого полум’я.
Тверді легкозаймисті матеріали: білий фосфор, вата, папір, торф, солом’яна покрівля тощо. Так, багато паперу і вати використовується під час проведення свята Нового року.
Особливу небезпеку становить карбід. Непоодинокі випадки, коли діти кидали його у воду, що призводило до вибуху з виникненням пожежі.
Рідкі легкозаймисті речовини спалахують під час спеціальних випробовувань при температурі не вище 61 градус. До них можна віднести ацетон, бензин, гас, солярка, тощо. Школярам забороняється розливати, переливати, взагалі використовувати ці рідини. Вони повинні зберігатися у металевій тарі у місцях недоступних для дітей. Не можна дітям користуватися приладами, де як паливо використовуються названі рідини.
До газоподібних вибуховонебезпечних відносяться суміші з повітрям горючих газів і парів легкозаймистих рідин з температурою спалаху 45 градусів і нижче. Суміші парів горючих рідин з температурою спалаху вище 45 градусів відносяться до пожежонебезпечних. Представниками газоподібних легкозаймистих речовин є метан, пропан, ефір, природний газ.
Треба пам’ятати про наслідки зберігання цих хімічних речовин і матеріалів. Сусідство деяких з них може призвести до вибуху чи займання від поштовху або удару. Тому не можна не можна складати такі предмети і матеріали в підвалі, на горищі, на балконі
Якщо відбулося загорання , то не слід гасити водою, необхідно припинити доступ повітря :накинути на вогонь щільну тканину, ковдру, старе пальто, або засипати піском чи землею, затоптати ногами. Це пов’язано з тим, що ці матеріали і речовини легші за воду. Тому, попадаючи на поверхню цих рідин, вода опускається вниз і не гасить полум’я, що горить зверху.
Якщо на тобі горить одяг і неможливо погасити вогонь переліченими засобами, ні в якому разі не можна бігти. Потрібно лягти на землю і перекочуватися, намагаючись притиснути до землі палаючі місця. Обгорілий одяг треба спробувати негайно зняти, обережно, не відриваючи від шкіри.
Перша допомога та самодопомога. Опечене місце перев’язують бинтом, чистою тканиною. Пов’язка повинна бути вільною, не стягувати шкіру. Тяжкі опіки окремих частин тіла не можна змащувати розчинами і мазями. Негайно звернутися до лікаря. При легких опіках (почервоніння шкіри) уражені місця слід присипати тальком. Добре допомагають примочки зі свіжого розчину питної соди або марганцівки.
Народні засоби допомоги при опіках. Місце опіку намащується рідкою глиною. Коли висохне, намащується новий шар. Глина знімає жар. На спечене місце накладають білок свіжого курячого яйця. На обпечене місце накладається мазь із жовтків курячих яєць, зварених і розім’ятих.
Пожежна безпека при поводженні з синтетичними, горючими, легкозаймистими , вибуховонебезпечними речовинами .
Ні в якому разі не розпалюйте піч бензином або іншими легкозаймистими рідинами.
Ми живемо в районному центрі, де багато власних домоволодінь, які газифіковані, або мають газобалонні установки. Будинки і сараї мають легкозаймисті покрівлі. Більшість пожеж виникають в місцях приготування їжі, на горищах або в сараях. Пожежа легко поширюється внутрішніми легкозаймистими конструкціями та майном. Щільність забудови у житлових зонах приватного сектора та легкозаймистих покрівель сприяють швидкому поширенню вогню, який може перекинутися на сусіднє подвір’я. Пожежі можуть супроводжуватися вибухами газових балонів, гасових приладів, а за наявністю транспорту в гаражах та на подвір’ї – вибухом бензобаків і розливом горючих рідин.
Під час роботи газової плити не можна допускати ,щоб згас вогонь від кипіння рідини, або від протягу, тому, що газ змішується з повітрям і утворює вибуховонебезпечну суміш. У цьому випадку вибух може статися від вогню іншої конфорки або від іскри вимикача під час вмикання або вимикання електричного світла.
Вибухи можуть виникнути у підвалах, на прилеглих до житлової території підприємствах, де як паливо або складова виробництва використовуються горючі гази, торф. Вибухи і пожежі можуть мати місце на бензосховищах, військових складах, хімічних і нафтопереробних заводах, на газопроводах. Крім того, можуть вибухати залізничні і автомобільні цистерни з бензином.
Дії учнів під час виникнення пожежі або вибуху.
Якщо трапилось нещастя і ви не змогли з ним справитись власними силами, то треба зателефонувати за телефонами допомоги: «01», «02», «03», «04». Мінімум слів – максимум інформації – таким повинно бути повідомлення. Наприклад, при пожежі: що, де горить і хто знаходиться в зоні пожежі, найбільш зручний під’їзд, прізвище того, хто дзвонив. Закликаючи на допомогу, ви можете значно спростити задачу рятівникам і покращити своє становище, якщо повідомите деталі. Найголовніша допомога, яку ви можете надати рятівникам, полягає у запобіганні будь-яких проявів паніки. Від неї часто гине більше людей . ніж від наслідків самої аварії. Неприпустимість телефонних жартів.
У випадку пожежі в школі , учні зобов’язані уважно слухати дорослих і виконувати всі їх вимоги.. Після виходу на вулицю не розбігатися.
Якщо пожежа сталася в квартирі, не можна ховатися під столом, ліжком. бо на розшуки дітей , що сховалися, витрачається багато зайвого часу. Це може призвести до загибелі і рятівника , і потерпілого.
Багато дітей гине від отруйного газу, що утворюється внаслідок згорання синтетичних, пластмасових речей, побутової хімії та від гарячого повітря. Тому в задимленому приміщенні голову слід тримати поближче до підлоги ( дим легший за повітря, тому він піднімається вгору) , рот і ніс бажано затулити мокрою тканиною. Пам’ятайте! Варто вам вдихнути 2-3 рази дим – і ви можете знепритомніти, що може призвести до вашої загибелі. Щоб не втратити в задимленому приміщенні орієнтир, пересуватися треба вздовж стін повзком, до виходу.
«Правила безпечної поведінки на воді та біля води»
Найбільш корисний відпочинок влітку-це відпочинок на воді. Відпочиваючи на воді, завжди треба пам'ятати про безпеку. “Не знаючи броду, не лізь у воду”, - наголошує стародавнє прислів'я. Береги річок, морів, озер, ставків-чудові місця для відпочинку та загартування. А плавання -дуже корисне для здоров'я людини. З чим можна порівняти задоволення від плавання, пірнання та ігор у воді, коли забуваєш про все на світі?! На жаль, і про безпеку також. А вода помилок не вибачає.
Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Але навіть той, хто вміє добре плавати, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.
Що потрібно знати, обираючи місце відпочинку на воді?
Щорічно безліч людей гине на водоймах, завдаючи страшенного горя своїм рідним і близьким. Найчастіше люди гинуть через власну необачність, або з незнання основ поведінки на воді та біля неї. Тому послухайте основні правила поведінки на воді.
Основні правила поведінки на воді:
- Купатися слід у спеціально відведених для цього місцях в сонячну, безвітряну погоду, при температурі повітря 18-22° тепла і води +18°. Для дітей температура повітря і води повинна бути вища на 2 градуси.
- Тривалість купання повинна бути на спочатку до 5 хвилин, а надалі поступово зростати до 20 хвилин.
- Після прийняття їжі купатися можна не раніше ніж через 1,5-2 години.
- Перебуваючи у воді, не стійте на одному місці, активно рухайтесь, плавайте.
- Не рекомендується купатися поодинці біля крутих і зарослих густою рослинністю берегів.
- Не забувайте про самоконтроль. Особливо обережними повинні бути особи, які страждають на серцево-судинні захворювання. Час їхнього перебування у воді повинен обмежуватися 2-3 хвилинами. Повітряні ванни можна приймати тільки під навісом чи в затінку.
- Перед купанням потрібно відпочивати. Спітнілому входити у воду не рекомендується. Перед зануренням у воду необхідно змочити обличчя та плечі. Це особливо важливо для тих, хто купається вперше в сезоні. Не купайтесь у негоду, при сильному вітрі та великій хвилі.
- Не вміючи плавати, не заходьте у воду глибше пояса, щоб не оступитися і не потрапити на глибоке місце, в яму, чи не опинитися на сильній течії.
- Будьте обережні при користуванні надувними матрацами і камерами. Вони підвладні навіть слабкій течії і легко можуть відпливти від берега, а від сонячних променів можуть лопнути.
- Під час купання не подавайте оманливих сигналів про допомогу.
- Не запливайте за буї, які визначають зону купання.
- Якщо вас захопило плином, не намагайтеся з ним боротися. Треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега.
- Не розгублюйтеся, навіть якщо ви потрапили у вир. Необхідно набрати побільше повітря в легені, зануритись у воду і, зробивши сильний ривок вбік, спливти.
- Особливої обережності потребує купання з маскою, трубкою і ластами. При сильному хвилюванні води плавати з трубкою забороняється. Плавати треба тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога.
На воді інколи тпрапляються ситуації, з якими непросто впоратися і досвідченому плавцеві. Особливо небезпечно є судома, коли у воді починає зводити ногу. Якщо не панікувати, то з цим можна впоратися.
Якщо судома звела м'язи кисті, треба міцно стиснути руку в кулак, зробити нею різкий рух убік, а потім розкрити кулак. У разі судоми м'язів стегон обхопіть ногу з внутрішнього боку гомілки (біля кісточки за підйом) і, зігнувши в коліні, з силою відтягніть ногу рукою назад до спини. Якщо судоми схопили у ділянці живота, переверніться на спину і, тримаючи тіло на поверхні води рухами рук, підтягніть коліна до живота, а потім випростайте ноги. Якщо зводить ногу, можна на кілька секунд зануритися у воду з головою, випрямити ногу та сильно потягнути за великий палець. Ці прийоми можуть врятувати вам життя, але найкраще-не ризикувати і не заходити у холодну воду.
З давніх-давен у багатьох народів світу високо цінувалося вміння плавати. Але, на жаль, потонути можуть не тільки плавці-початківці, а і ті, хто вже добре вміє плавати. Причиною може стати судома, переляк, травма або втома, вживання алкоголю та наркотиків. Як зрозуміти, що людина тоне?
Про те, що людині потрібна допомога, можуть свідчити такі ознаки:
- спроба плисти не призводить до просування вперед;
- на обличчі людини з'являється вираз відчаю;
- людина кличе на допомогу або розмахує руками, щоб привернути увагу;
- людина намигається наблизитися до плавзасобу, хапається за човен;
- людина плескає руками, намагається висунутися з води, щоб набрати повітря замість того, щоб пливти;
- тіло у воді перебуває у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.
Якщо людина тоне, їй можна допомогти: простягнути руку, якщо той, хто допомагає, стоїть міцно на мілині або хтось міцно його тримає, кинути рятувальний засіб, сповістити рятувальників, дорослих. Рятувальним засобом може бути все, що збільшує плавучість людини. До людини, що тоне, треба підпливати зі спини, захоплювати за волосся або за комір одягу, транспортувати на спині, підтримуючи його голову над водою.
Витягши потерпілого з води необхідно:
- швидко видалити воду з дихальних шляхів, для чого, ставши на праве коліно, перевернути потерпілого на живіт, перегнути через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів надавити на спину.
- при потребі звільнити дихальні шляхи від мулу, водоростей, одночасно викликаючи в горлі непритомного рвотний рефлекс;
- необхідно покласти тіло постраждалого горизонтально і повернути набік його голову, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту (при відсутності свідомості);
- потім, поклавши потерпілого на спину, максимально відведіть йому голову назад, підклавши щось під потилицю;
- опісля починайте вдихати повітря потерпілому-"з рота в рот", паралельно з цим проводьте непрямий масаж серця;
- вдуваючи повітря потерпілому, робіть натискання долонями на грудну клітину (на грудину між ребрами в районі серця);
- при чергуванні непрямого масажу серця зі штучною вентиляцією легень на 30 поштовхів робиться 2 вдихи;
- викличте “швидку медичну допомогу”;
- оживлення необхідно не припиняти до приїзду лікарів.
Бесіда: Як запобігти поширенню коронавірусу.
Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.
Миття рук з милом:
- тривалість процедури — 20–40 с;
- вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
- обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;
Обробка рук спиртовмісним антисептиком:
- спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
- антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);
- тривалість обробки — близько 30 с;
- особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
- обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
- у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
- контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).
Уникайте скупчення людей.
Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.
Використовуйте захисну маску:
- обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
- якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.
Використовуйте маску правильно:
- вона має покривати ніс і рот;
- вона має щільно прилягати, без відступів по краях;
- заміняйте маску, щойно вона стала вологою;
- не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком;
- заміняйте маску щочотири години;
- не використовуйте маску повторно.
Безпека руху велосипедиста
Велосипед завжди був і залишається одним із улюблених засобів пересування, захоплюючим видом спорту і туризму. Він міцно увійшов у побуту людей, особливо молоді. Але, разом з тим, саме він - винуватець безлічі серйозних травм. Мабуть, кожному з Вас доводилося бачити, як навздогін автомобілю чи автобусу мчить велосипедист ( і не завжди підліток, часто й
доросла людина), не звертаючи уваги ні на швидкісний рух транспорту, ні на ожеледь узимку. Та й підлітки, які демонструють на тротуарі серед переляканих пішоходів «акробатичні етюди» на велосипедах, не таке вже рідкісне явище. Можна тільки вітати прагнення молоді навчитися гарно їздити на цьому екологічному виді транспорту. Сучасний велосипед - це здоровий спосіб життя, можливість подорожувати та милуватися краєвидами, безліч цікавих друзів-велосипедистів і, що для підлітка теж важливо, престиж. Але, придбавши собі «двоколісного друга», підлітки одразу ж забувають, що велосипед – учасник дорожнього руху. Хай не такий швидкісний, як автомобіль, але все ж – транспортний
засіб. Немає сумніву, що водій автомобіля, який не знає або ігнорує правила дорожнього руху, може накоїти багато лиха на дорозі. А велосипедист? Права на керування велосипедом не
потрібні, навіщо ж правила вчити? «Я не по дорозі їжджу, а тротуаром» - інколи чуєш від велосипедистів. І знов, кидаються у бік з тротуару пішоходи, коли раптом за спиною роздається
велосипедний сигнал. Ще гірше, коли група молодих людей влаштовує тротуаром перегони. Не задумуючись над небезпекою, яку несе велосипед для інших учасників дорожнього руху, велосипедисти не дуже дбають і про власну. Кошти на сучасний яскравий велосипед знаходяться, а на велосипедний шолом, засоби захисту рук та ніг – ні. А падіння з велосипеду справа майже звичайна і дуже травмонебезпечна.
У перекладі з латинської велосипед означає "швидкі ноги". Його винахідником, як свідчать архівні документи, був російський кріпосний Юхим Артамонов. 1800 року у день святого Іллі Ю.Артамонов "був битий різками" за те, що їздив по місту Катеринбургу на "дивовижному самокаті" і лякав коней. Одужавши від побоїв, Артамонов відправився на своєму самокаті з Нижнього Тагілу до Петербургу. Двоколісна машина важила близько двох пудів, стільки ж важила скринька, в якій було припасене все необхідне в дорогу. Шосейних доріг тоді не було. Відстань від Нижнього Тагілу до Пермі, рівна 510 кілометрам, які Артамонов подолав за чотири доби, проїжджаючи у день понад 127 кілометрів. До Петербургу він прибув, залишивши за спиною понад 3000 кілометрів. Потім попрямував до Москви, проїхавши ще близько 700 кілометрів. У Москві в ці дні проходили свята з приводу коронації Олександра I. Самокат Артамонова помітили. Винахіднику подарували 25 рублів і дали вольну. Події ці відбулися задовго до того, як подібні машини з'явилися в Європі. У Європі відомим винахідником велосипеда з'явився німецький лісничий Драйс. У 1813 році Драйс удосконалив самокат. Роздвоєну дощечку, або вилку, в якій оберталося переднє колесо, Драйс не став прибивати до рами нерухомо. Він прикріпив її на болті з гайкою, щоб вилка з колесом могла вільно повертатися. Від вилки йшли вгору дві палички, які на висоті рук сідока з'єднувалися поперечиною. Це було перше велосипедне кермо. Наступним удосконалювачем велосипеда став робочий, мідник Дальзель. Відштовхуватися ногами від землі незручно, вирішив він і придумав передачу на вісь переднього колеса. Сідок гойдав руками два важелі. Але руки виявилися дуже слабкими для такої роботи: "ходити на руках" було дуже незручно. І тоді Дальзель викинув важелі для рук і замінив їх педалями для ніг. Так у велосипеда з'явилися педалі. У 1865 році в Європі з'явився залізний велосипед. Його створили французькі механіки Мішо і Лальман. Правда, колеса їх велосипеда були ще дерев'яними, обтягнутими товстими залізними шинами. Зате рама була цілком кована з квадратного залізного бруса. Такий велосипед важив в два рази більше сучасного. Щоб велосипедиста менше трясло, сідло було закріплено не прямо до рами, а до зігнутої залізної пластини на зразок ресори. Але це мало допомагало. Велосипед одержав невтішне прізвисько "кісткотряс". Цей недолік допоміг усунути ветеринарний лікар Данлоп, що жив в Шотландії: він увів гумовий обід на колеса, який накачувався повітрям. Це були перші у світі повітряні шини. Дуже важливе удосконалення вніс англієць Каупер. Він застосував кулькові підшипники. Хід велосипеда різко полегшився. У 1884 році з'явилися перші велосипеди з однаковими низькими колесами, довгою рамою і ланцюговою передачею на задню вісь. І незабаром всі велосипеди стали випускати за цим типом. У 1892 році було зроблено по суті останній важливий винахід, пов'язаний з велосипедом: французький інженер Моро придумав втулку з вільним ходом. Тепер уже не треба було весь час крутити ногами. Розігнавшись або спускаючись з гори, велосипедист міг зупинити педалі і відпочити. Їздити на велосипеді стало ще легше. Проте шлях до визнання велосипеда був нелегким. Над велосипедистами сміялися, їм забороняли їздити по вулицях. Поліція теж прагнула перешкодити розповсюдженню велосипедів, вважаючи, що вони заважають вуличному руху. Та все ж число велосипедистів швидко збільшувалося. Велосипед став найпоширенішою дорожньою машиною в світі.
Що потрібно знати про помаранчеву зону.
Відповідно до постанови уряду, на території, де встановлено "помаранчевий" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, заборонено:
- проведення масових (культурних, спортивних, соціальних, релігійних, та інших) заходів за участю більше 220 осіб — одна особа на 10 кв. м площі будівлі;
- діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, – крім готелів;
- відвідування групових занять у професійних та вищих навчальних закладах освіти дозволене групами більше 20 осіб;
- проведення медзакладами планових госпіталізацій (не стосується надання медичної допомоги вагітним, новонародженим, пацієнтам із онкозахворюваннями, паліативних хворим та випадків, коли є ризик для життя пацієнта);
- діяльність спортивних залів та фітнес-центрів, крім закладів, що можуть забезпечити відвідування не більше однієї особи на 10 кв. м приміщення;
- приймання дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – санаторіїв і таборів у столиці та передмісті;
- перебування у громадських будинках і спорудах, транспорті без вдягнутих захисних масок;
- перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу;
- самовільне залишення місця самоізоляції, обсервації;
- відвідування сторонніми особами установ і закладів соціального захисту;
- роботу закладів громадського харчування після 24:00 та до 7:00, крім доставки та замовлень на винос;
- проведення дискотек, роботу розважальних закладів (нічних клубів) тощо.
Громадський транспорт – трамваї, тролейбуси, автобуси та маршрутні таксі – має здійснювати перевезення пасажирів винятково у межах регламентованої технічною документацією кількості місць.