Про себе

Мазанович Варвара Валентинівна

практичний психолог
кваліфікаційна категорія – спеціаліст ІІ категорії 
спеціальність за дипломом - практичний психолог в закладах освіти

Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет, 2009 рік

стаж роботи на посаді  -  9 років 

Як підвищити навчальну мотивацію дитини: 10 порад від психолога

Небажання дитини вчитися турбує багатьох батьків. Хтось стикається з цією проблемою зрідка, декому доводиться систематично боротися з відсутністю інтересу школяра до навчання.

Тому сьогодні з’ясовуємо, як батьки можуть допомогти дитині підвищити навчальну мотивацію. І для початку визначимося з тим, що мають на увазі психологи, використовуючи цей психологічний термін.

Що таке мотивація?

Мотивація (з лат. «movere» — «рухати») — це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети

В процесі навчання ключове значення мають два види мотивації — внутрішня і зовнішня.

1) В основі внутрішньої навчальної мотивації лежить пізнавальний інтерес, прагнення дитини отримувати нові знання і навички.

2) Зовнішня навчальна мотивація зумовлюється зовнішніми чинниками, наприклад, заохоченням з боку дорослих (дозвіл пограти за комп’ютером після виконання домашніх завдань, обіцянка купити іграшку/дорогий гаджет, якщо в табелі будуть гарні оцінки). Але, як правило, цей вид мотивації короткостроковий і ненадійний. Адже, коли дитина досягне обіцяного, вона перестане вчитися. Тобто для того, щоб дитина продовжувала навчання, батькам доведеться знаходити нову приманку.

Тому дуже важливо формувати і підтримувати саме внутрішню мотивацію до навчання, пізнавальний інтерес дитини. Як це зробити — дізнаємося в експертів.

Як допомогти дитині підвищити мотивацію до навчання?

1. З’ясувати причини, чому дитина відмовляється вчитися

Часто на заваді бажанню вчитися стоїть перевтома, конфлікт з однокласниками чи сварки в родині. Усунувши ці фактори і створивши сприятливу атмосферу в родині, ми зробимо суттєвий крок до підвищення інтересу дитини до навчання.

Якщо причина лежить глибше або ви не можете її знайти, варто проконсультуватися з психологом, який допоможе розібратися в ситуації, що виникла і, можливо, дасть конкретні поради.

До прикладу:

«Якщо дитина не впевнена в собі та своїх силах — підтримайте її, нагадайте час, коли все вдавалось, підкажіть, як зробити швидше та якісніше, давайте підказки, хваліть за успіхи, будьте поряд і будьте опорою.»

2. Підтримувати допитливість

Насамперед дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли маленька дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань.

Якщо загасити цю природну дитячу допитливість («Не лізь!», «Не заважай!», «Відчепись!»), потім, у шкільні роки, змінити це буде дуже важко. А детально й терпляче відповідаючи на всі запитання дитини, ви формуєте в неї установку, що процес пізнання нового — це цікаво, і що ви, як батьки, це заохочуєте.

Школа — це місце, де дитина проводить більшу частину свого життя, і від того, як організоване в ній навчання значно залежить і мотивація дитини.

І не забувайте показувати позитивне ставлення до школи і навчального процесу, адже дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти. Будьте обережні у висловлюваннях про педагогів і предмети.

Спробуйте також зацікавити школяра незвичайною подачею матеріалу. Відеоуроки, віртуальні курси, екскурсії, подорожі, інтелектуальні ігри та квести — все це може доповнювати шкільне навчання і дозволяє отримувати задоволення від здобуття знань і особистих відкриттів.

Нехай дитина шукає інформацію там, де їй цікаво, де її щось може захопити, де вона може порівняти інформацію. І ніколи не привчайте дитину до одного джерела. Привчайте своїх дітей до десяти джерел: «Пошукай інформацію в десяти джерелах, подумай, потім оброби і видай мені своє розуміння суті процесу.

3. Враховувати індивідуальні особливості дитини, її вподобання

Рекомендую батькам стежити за тим, куди тягнеться природна мотивація дитини, що її цікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, до думок і почуттів якого прислухаються, а не ігнорують. Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання та захоплення, шукати себе в різних формах і різновидах діяльності.

Допомагайте школяру знайти зв’язок між навчанням у школі і його інтересами. Наприклад, підліток, який хоче займатися астрономією, має знати, що для цього йому потрібно вивчати математику і фізику.

Якщо дитині з якихось причин нецікавий або складний конкретний предмет, його можна спробувати вивчати, поєднавши з поточними захопленнями. Скажімо, дитина любить певні фільми, але ненавидить англійську. Можна пояснити, що справжній сенс того, про що говорять її улюблені герої, можна зрозуміти тільки мовою оригіналу. І запропонуйте спробувати такий варіант перегляду фільму.

4. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності

Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайте критичне мислення дитини, привчайте до самоконтролю.

Батьки не завжди зможуть контролювати навчальний процес. А якщо мова йде про підлітка, то контроль і зовсім може бути відсутнім.

Допоможіть дитині навчитися правильно розподіляти свій час і навантаження, адже під час підготовки доводиться на якісь завдання і предмети виділяти більше часу, на якісь — менше. Це допоможе школяру стати більш організованим і продуктивним.

5. Давати простір для самостійності та креативності.

Психотерапевт Вікторія Горбунова радить батькам створювати умови, за яких дитина може зробити завдання сама і допомагати тільки, коли вона попросить.

Важливо створити для дитини зону розвитку, а не робити за неї те, що вона може (хоч і з труднощами) виконати сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, виконуючи її замість дитини. Краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. Цей процес триваліший, але більш правильний.

Також дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на зразку, приймайте різні варіанти дій та рішень.

6. Створювати ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися)

Вчіть дитину перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень. Адже коли ми сваримо дитину за помилки, в неї з’являється страх невдачі, що може стати першим кроком на шляху до демотивації.

7. Хвалити дитину за її зусилля

Дитині важливо знати, що всі її зусилля помічаються батьками. Але хвалити теж треба вміти правильно.

Пояснюю: «Недостатньо просто сказати дитині: „Молодець!“. Коли ви хвалите роботу, дитина має відчути, що ви не просто дивитеся на неї, а й бачите те, що зображено. Важливо відзначити деталі, які ви розглянули, розпитати, що там намальовано, зроблено, тоді дитині буде очевидна ваша зацікавленість, і вона бажатиме повторити цей приємний досвід.»

8. Не критикувати, не порівнювати з іншими

Замість того, щоб допомогти, батьки часто сварять дитину за погані оцінки або ставлять у приклад інших, більш успішних дітей. Світлана Ройз стверджує, що така поведінка — найгірша помилка батьків. Адже дитина починає думати, що в центрі вашої уваги — лише її досягнення, а не вона сама. До того ж, порівнюючи дитину з іншими, ми підриваємо її самооцінку і змушуємо думати, що вона гірша за інших.

9. Підтримувати під час невдач

У випадку невдачі проявіть свою любов і розуміння: «Орієнтуйте дитину на пошук виходу, давайте емоційну підтримку без докорів та фраз на кшталт «Тебе ж попереджали!»), а ще — діліться власним досвідом невдач та способів впоратися з ними («Я теж переживав подібне...»).

• Якщо дитина відстала від навчального процесу чи не може розібратися в якійсь темі, допоможіть їй (якщо знаєте цю тему і можете пояснювати спокійно) або знайдіть репетитора, який зможе якісно пояснити теми і зацікавити дитину предметом. Важливо, щоб дитині було цікаво і вона вловила момент «Я зрозумів! Я розібрався! Я можу далі рухатися сам».

10. Дозувати навантаження

Обов’язково дотримуйтеся балансу між навчанням і відпочинком дитини. Не допускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу до процесу отримання знань.

• Пам’ятайте, що дитина фізично не зможе приділяти достатньо часу навчанню, якщо її день буде розписаний по хвилинах і вона не зможе відпочивати від занять.

Тому подбайте про те, щоб школяр мав достатньо часу для відпочинку, захоплень і спілкування з друзями.

І наостанок: не вимагайте від дитини занадто багато і не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але, якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде результат. Вірте в свою дитину, створіть сприятливе середовище для розвитку її здібностей, і вона здивує вас. Бажаємо успіхів!

Хто попереджений, той захищений

 Щорічно 1 грудня в усьому світі відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

    З метою профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, зокрема, ВІЛ/СНІДу, та толерантного ставлення до хворих на ВІЛ/СНІД в закладі освіти було проведено ряд заходів: інформаційні хвилинки "Що ми знаємо про СНІД", урок-застереження "СНІД - безповоротно змінює життя", години спілкування «Хто попереджений, той захищений», «Толерантне ставлення оточуючих до ВІЛ – інфікованих людей.

    Символ Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – червона стрічка, яка символізує пам’ять про людей, життя яких забрав СНІД. Також вона є символом боротьби із захворюванням і надії на те, що незабаром знайдуть ліки від “чуми XX століття”.
Учні і педагогічний колектив нашої школи не могли пройти осторонь цієї проблеми.

    Кожна дитина нашої школи підтримала День боротьби зі СНІДом виготовивши та вдягнувши символ – червону стрічечку.

Попередження домашнього насильтва та насильства за ознакою статі

   В суспільстві існує думка, що насильство в родинах — це проблема тільки неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак за деякими дослідженнями це зовсім не так. Насильство властиве для всіх соціальних груп і не залежить від економічного становища родини в цілому.

   Сім’я та теплі сімейні взаємовідносини – найперші та найміцніші соціальні стосунки, які безпосередньо впливають на майбутнє дитини, її відчуття безпеки та благополуччя. Саме повсякденна атмосфера в сім’ї є підґрунтям для становлення особистості дитини. Однак не всім дітям пощастило зростати в сім’ях, де панує любов, взаєморозуміння та повага, зокрема повага до честі й гідності дитини. Тоді дуже часто в родині має місце домашнє насильство, в тому числі над дітьми. І навіть якщо агресія не спрямована безпосередньо на дитину, і від насильства страждає хтось із членів сім’ї, то дитина, будучи свідком цього, автоматично стає жертвою насильства. 

Більшість дітей соромляться зізнатися у тому, що над ними знущаються, вони можуть нікому про це не розповідати, з кожним днем піддаючись все гіршим й жорстокішим формам насилля. З дня в день сварки, лайка, стусани починають ставати буденною справою в сім’ї; роль агресора для батьків здається єдиним виходом, щоб впливати на поведінку дитини, натомість дитина починає ставитися до щоденного знущання як до неминучого з’ясування стосунків з батьками. В таких випадках розірвати коло насилля стає дуже важко. 
Особлива роль відводиться педагогам начального закладу у попередженні насилля над дитиною дома і в школі. В Туменському ЗЗСО проходив круглий стіл з класними керівниками 1-11класів «Попередження домашнього насильства». Класні керівники мали змогу ознайомитись з нормативно – правовими документами з попередження та протидії насильства, алгоритмом дій (реагувань) педагогів при виявленні випадків насильства дома, проявами та ознаками, за якими можна виявити прояви домашнього насильства над дитиною.

Не всі діти можуть говорити про свої проблеми відкрито. Тому в Туменському ЗЗСО діє «Скринька довіри», де учні можуть поділитися своїми проблемами і отримати психологічну допомогу.

ВІЛ СНІД: передбачити, уникнути, не захворіти.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ СНІДу.

З того часу вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

Осторонь цієї проблеми не залишились і учні Туменського НВК. Практичним психологом було проведено заняття з учнями 9 класу «ВІЛ СНІД: передбачити, уникнути, не захворіти». Учні мали змогу передивитись фільм про способи передачі ВІЛ СНІДу та отримати відповіді на найбільш хвилюючі запитання.

8 сценаріїв, що допоможуть зменшити стрес у часи коронавірусу

Що вас може вибити з колії? Як ви поведетеся, якщо довкола люди поводяться ірраціонально? Це залежить від частково успадкованих та частково засвоєних у дитинстві сценаріїв реагування на стрес (так званих копінг-стратегій), які 30 років тому визначив психолог Річард Лазарус. І головне — як підтримати себе, коли вмикається ця «програма», щоб почуватися впевнено та мислити тверезо?

Що спадає на думку при слові «карантин» і як на це реагувати

№ 1. «За що це все мені», «Настрій зіпсовано, так і скажу дружині/чоловікові», «Треба поділитися з друзями/подругами», «Хто б мені порадив, що робити»

Сценарій: пошук підтримки. Людина очікує уваги, співчуття, турботи, порад.

Суперсила: гнучке мислення, відкрите до порад, легко можете адаптувати чужий досвід.

Обережно: ризик впасти в позицію жертви, надто нервувати, якщо не отримуєте підтримку, або надто активно вимагати її від близьких, у яких свої проблеми. Краще шукайте експертів — лікарів, яким довіряєте. Вивчіть способи знижувати тривогу і подбайте про рідних (висока ймовірність отримати й собі від них увагу та вдячність).

№ 2. «Добре, дитина від школи відпочине», «Зберу ввечері гостей — відволіктися».

Сценарій: позитивна переоцінка. Людина шукає в будь-якій ситуації самі лише плюси.

Суперсила: в оптимістів сильний імунітет.

Обережно: небезпечно недооцінювати ситуацію, ігнорувати поради лікарів та здоровий глузд.

Самодопомога (№ 1-2): регулярно обіймати себе

Ці дві копінг-стратегії поєднує бажання нібито повернутися в дитинство на часи стресу. Або стати безтурботним малюком, що не зважає на загрози, або знайти того, хто захистить та потурбується. Тож найкраща саморегуляція — відчути підтримку на фізичному рівні. А це, звісно, обійми (лише з людиною, якій довіряєте та яка приємна, або… із собою). Неврологи з Університетського коледжу Лондона навіть довели, що обійми зменшують біль (завдяки викиду гормону окситоцину), знімають тривогу та дещо знижують тиск у разі артеріальної гіпертензії, покращують імунітет. А ще це своєрідна дихальна вправа — обійми пробуджують рефлекторний видих, значно глибший, ніж зазвичай (через розслаблення м’язів грудної клітки).

Але правильно себе обійняти ще треба вміти, щоб обанути нервову систему і вона сприйняла це як ласку від когось іншого. Тож у Європі та США чимало тренінгів, де цього навчають. Класичний варіант: права рука на ліве плече та аж на спину, ліва — так само на праве. Натискати на тіло треба міцно — не до болю, але «ведмежими обіймами» і так довго, як забажаєте. Комусь «спрацьовує», якщо лише одна рука на плечі, а інша — на протилежній щоці. Адже саме там у шкірі є так звані повільні нервові волокна, які дають не просто інформацію про дотик, а емоційно забарвлені відчуття. У крайньому разі обійміть подушку, а якщо ви на вулиці — дерево. Це теж знімає тривогу.

№ 3. «Треба щось робити, а не можу придумати», «Я маю все передбачити, щоб близькі не інфікувалися», «Цю епідемію хтось спеціально роздмухує».

Сценарій: прийняття відповідальності. Людина бачить, перш за все, зв’язок між діями та наслідками, вважає все результатом чиєїсь діяльності.

Суперсила: гарно спирається на попередній досвід, не піддається паніці, критичне мислення, може порадити, що робити, собі та іншим.

Обережно: самокритика, нездатність визнати, що ситуацію не можна повністю взяти під контроль.

№ 4. «Треба знайти надійні джерела інформації», «Варто сісти і все розпланувати», «Карантин — то важливо для профілактики, всі мають дотримуватися»

Сценарій: планування рішення. Вироблення плану виходу із ситуації, що склалася. Зважені дії.

Суперсила: розвинене критичне мислення, активна позиція, схильність спиратися на голос розуму, а не на емоції.

Обережно: може бути схильність до консерватизму, тож варто «не зависати» на старому плані, якщо ситуація змінюється.

Самодопомога (№ 3-4): тренуйте спонтанність.

Влаштуйте тиждень нових способів: оберіть інший маршрут на роботу, якщо ви не працюєте дистанційно (можна якраз під час карантину замість громадського транспорту частково пішки пройти), новий сорт чаю, новий спосіб вітатися (оскільки традиційні рукостискання зараз не на часі) тощо. Майте сміливість усвідомити, що все передбачити та проконтролювати неможливо. Добре інколи закривати очі й уявляти, що ви пливете на човні без весел. Але ви почуваєтеся зручно і спокійно, знаєте, що все завершиться добре і просто милуєтеся хвилями. Побачте гармонійну картинку — це знімає напруження.

№ 5. «Мене що бентежить? Ой, а раптом хтось побачить», «Спокійно, тільки спокійно!», «Люди як люди, і лише мене, боягузку, це так чіпляє»

Сценарій: самоконтроль. Прагнення приховати почуття та думки, виглядати спокійним в очах інших. Якщо є негативні емоції, це спричиняє роздратування, агресію на себе.

Суперсила: не виявляє ознак паніки, не піддається впливу натовпу.

Обережно: якщо не розібратися з почуттями, не визначитися з позицією, тривога може наростати. А якщо її постійно примусово гасити, це може обернутися психосоматичними розладами.

№ 6. «Це все заробітчани та туристи винні!», «Уряд неправильно все робить», «Клятий вірус! Як це все бісить»

Сценарій: конфронтація. Агресія щодо чинників стресу, впертість, затятість, виклик обставинам.

Суперсила: як не дивно, у тих, хто відкрито лається на ситуацію чи хворобу та вживає нецензурні слова, вищий імунітет. Але ті, хто конфліктують, переходять на особистості, навпаки, мають ризик серцево-судинних захворювань.

Обережно: такий сценарій дає велику схильність до пошуку конкретних ворогів, на яких можна розрядити гнів. Це до добра не доведе. Краще лайтеся на коронавірус, ситуацію, паніку, фейки.

Самодопомога (№ 5-6): побільше гумору.

Гумор дає гарний вихід агресії, знімає напруження. Послухайте анекдоти про те, що вас злить, гумористичні виступи, подивіться меми та милі картинки. А ще краще, якщо самі пожартуєте. Це як гра, до якої вдаються діти, щоб не панікувати від інфекції. Знаєте гру «п’ятнашки»? «Зап’ятнати» колись означало заразити вітрянкою чи віспою, тож процес відбиває поширення хвороби (не дарма інша назва гри — «заразки» або «тиф»). А сучасну версію гри діти звуть «зомбі епідемія». Веселе перемагає страх та злість.

№ 7. «Та що там той вірус — вигадки», «Звичайне ГРВІ», «Який ще грип вигадають — котячий чи лемурячий?»

Сценарій: відсторонення. Знецінення, зниження значущості події, висміювання тих, хто нагадує про об’єктивні факти (не плутати з гумором).

Суперсила: важко налякати.

Обережно: можлива ризикована поведінка, недооцінювання проблеми, знецінення власних відчуттів. Це протилежні крайнощі з панікою, а для життя потрібна «золота середина» — критичне мислення.

№ 8. «Немає часу про вірус думати, я тут таке кіно побачив», «Коли я чую цю мелодію, забуваю про всю цю метушню», «Я фаталіст. Хай буде, що буде».

Сценарій: втеча. Уникнення думок про джерело стресу, відхід до фантазування.

Суперсила: вміння швидко заспокоїтися.

Обережно: те саме, що в сценарії № 7. Краще примусово поверніться на землю із захмарних висот і оберіть спосіб дій.

Самодопомога (№ 7-8): поставте життя «на перемотування».

Якщо вам важко логічно мислити, коли вмикаються емоції, уявіть, що вже минув час, все добре склалося — і ви згадуєте в дружній атмосфері, як переживали карантин. Спробуйте з безпечного майбутнього уявити свій план дій, щоб залишатися пильними та уважними.

Карантин. Як зробити своє дозвілля цікавим та різноманітним

Відчувати шалене напруження через невідому інфекцію цілком нормально, однак карантин не час для паніки. проводячи час вдома, налаштуйте себе та своїх рідних на позитив! Завдяки нашим порадам ви зможете організувати власне дозвілля з користю для себе та своїх близьких

План С: пограти з власною дитиною

Ранкова зарядка:
Під час карантину дуже не хочеться вставати з ліжка, особливо дітям. Для того, щоб ранок розпочинався з користю, рекомендуємо зайнятись разом зарядкою. І корисно і приємно. Разом з Анітою Луценко за п’ять хвилин ви разом з дітьми можете зробити легкі вправи, які можна зробити навіть в маленькій квартирі.

Традиційний Сімейний сніданок:
Ще одна гарна традиція, на яку зазвичай не вистачає часу. Спільний прийом їжі зранку є чудовою нагодою спланувати свій день (бо домашнє обмеження в пересуванні). Саме ранком ви можете обрати чим би хотіли розважитись в цей день.

Прибирання може бути цікавим:
Щоб прибирання було цікавішим та не набридало, проведіть турнір з чистоти. Кожного дня можна придумувати нові змагання. Наприклад: розділити квартиру на зони, хто чистіше прибере свою ділянку отримає право вибору фільму для перегляду. Чи можна зробити прибирання у вигляді квесту, де першим етапом буде прибирання підлоги, другим поверхонь, третім миття посуду, за кожен етап нагорода - хто переможе той отримає десерт.

Приготування їжі:
Разом готувати завжди веселіше, для того, щоб заохотити ваших дітей допомагати вам на кухні, назначте їх старшими з приготування їжі. Хай саме вони оберають страви для обіди чи вечері. Відчути себе на кухні майстер-шефом дуже приємно, погодьтесь? Не варто сильно перейматись у випадку кулінарної невдачі, адже у вашого шеф кухаря саме ви будете со-шефом. 

Незвичайні способи малювання: 

Паспарту (вік від 2 до 6 років).
Виріжте на цупкому папері або картоні шаблон – метелика, квітку, круг, ромб тощо. Попросіть дитину створити каляки-маляки і накладіть свій шаблон зверху на “карлючки” малюка. Так витвір дитини стане неповторним візерунком крил метелика або пелюсток квітки.

Відбитки пальців. (вік від 2 до 6 років).
Підготуй такі речі: шматочки мочалки; фарби; вода; пензлик; ручки, олівці або фломастери. Спочатку наносимо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий відбиток!

Малювання харчовою плівкою (вік від 2 до 6 років).
Нанесіть плями кількох кольорів акварельної фарби або гуаші на всю поверхню аркуша. Накладіть зверху плівку та промалюйте, злегка натискаючи на плівку, різноманітні лінії. Дайте фарбі висохнути і зніміть плівку. Доведіть малюнок до завершення фломастерами або олівцями.

Малювання по сирій поверхні (вік від 2 до 15 років).
Техніка дуже проста: змочіть аркуш паперу водою, дайте підсохнути 30 секунд і починайте малювати акварельними фарбами. Фарби розтікаються в різних напрямках і виходять дуже цікаві розводи (квіти, дерева, химери).

Дмухавки. Правила. (вік від 2 до 15 років).
Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

Малювання бризками (вік від 2 до 15 років).
Найголовніше тут – опанувати техніку «набризку». На суху зубну щітку з досить жорсткою щетиною нанесіть гуаш, трохи менше, ніж ви зазвичай кладете зубної пасти. Консистенція фарби – трохи густіша, ніж паста, тому вода тут зазвичай не потрібна. Тримайте щітку в лівій руці щетиною вниз на відстані 3-4 см від паперу і паличкою скребіть щетину у напрямку до себе. Дуже красивий різнобарвний «набризк» (салют) і жовто-червоний (золота осінь) на білому аркуші; білий «набризк» на темно-синьому тлі (зимовий пейзаж).

Ігри з книгами (вік від 2 до 10 років)

Фантазер.
Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Придумайте кінець історії.
Когнітивні здібності можна розвивати за допомогою звичайних оповідань або казок. Прочитайте частину історії та попросіть дитину подумати, що могло статися далі. Обговоріть варіанти, а потім дочитайте розповідь до кінця. Можливо, деякі моменти будуть навіть вгадані!

Детектив.
Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукає дорослий.

Створи свою історію.
Грати треба вдвох. Потрібен великий аркуш паперу чи блокнот, в якому буде записуватись ваша історія та різнокольорові фломастери. Один гравець загадує сторінку та номер стрічки, другий в книзі знаходить за координатами стрічку та виписує її на папір. Коли з різних речень буде сформовано текст, можна разом придумати головних героїв визначитись з жанром вашої історії та зробити малюнки до казки. 

Розвиваючі ігри

Будуємо шалаш (вік від 2 до 10 років).
Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

Зробіть телефон власноруч (вік від 2 до 6 років).
Саморобний телефон можна «сконструювати» за допомогою двох паперових стаканів і мотузки, протягнутої між ними. Трубки від вашого телефону можна прикрасити красивими стрічками, наклейками та блискітками! Коли закінчите майструвати, настане найцікавіше — розійтися в різні кутки кімнати і поговорити!

Озвучка (вік від 2 до 15 років).
Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

Вгадайка (вік від 2 до 6 років).
Зав’яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні (вік від 2 до 6 років).
Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріж разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

Посадити і виростити рослину (вік від 2 до 10 років).
Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

Скарбничка (вік від 2 до 15 років)
Зробити скарбничку і навчити дитину правильно витрачати гроші. Можливо, навіть ввести список заробітку. Щоб отримати гроші – треба їх заробити. Полив квітку – 5 гривень, прибрав іграшки – 10 гривень, застелив ліжко – 15.

Проста наука або цікаві досліди в домашніх умовах (вік від 2 до 12 років)

Міні-вулкан. Потрібно: cкляна баночка з кришкою, що закручується; рослинна олія; куркума; глечик або прозора ємність. Змішати олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

Танець яйця. Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі! Потрібно: яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми). Круглий піднос із рівним дном. Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення. Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці. Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися.

Секретне невидиме чорнило. Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку. Потрібно: половина лимона; вода; ложка; миска; ватна паличка; білий папір; лампа.
Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води. Змішайте воду і лимонний сік ложкою. Умочіть ватну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним. Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою. Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які «працюють» так само, – апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет і вино.

Для підлітків

Спробуйте настільні ігри на кшталт Мафії, монополії, доміно, шахи, карти, нарди. Онлайн можна зіграти в гру “Лоботряс”, яка є у вільному доступі в інтернеті українською мовою.

Вироби своїми руками
 

Саморобний блокнот (вік від 2 до 12 років)
Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна записувати її графік на день або на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

Колаж бажань (вік від 2 до 15 років)
Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків (вік від 2 до 6 років)
Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор.

Шикарне панно з природних матеріалів (вік від 2 до 15 років)
Знадобиться: кольорові крупи (насіння, боби, макарони); клей ПВА з пензлем; картон високої щільності; ескіз для картини; фарбувальні склади з китицями. Крупи і зерна – це найдоступніші матеріали для рукоділля. Далі потрібно намалювати від руки і перенести на картон відповідний ескіз. Зробити це можна, наприклад, за допомогою трафарету. Необхідно нанести тонкий клейовий шар на ділянку малюнка, а потім присипати крупу кольору, відповідного картинці. Важливо! Пам’ятайте про те, що повноцінне висихання клею ПВА триває близько 2-3 годин, тому потрібно обов’язково почекати даний час.

Для того, щоб заняття не набридали вашим дітям, слід кожного дня пробувати щось нове. Головне, пам’ятайте про те, що дитині потрібна не лише ваша увага, а й час зробити щось самостійно. Тому давайте власним дітям можливість відчувати себе поруч з вами особистістістю. В першу чергу, це стосується свободи вибору та особистого простору. Для того щоб не набриднути один одному, давайте собі відпочинок від хатніх справ і читайте лише позитивні новини!

Джерело:https://www.myvin.com.ua/news/9189-karantyn-yak-zrobyty-svoie-dozvillia-tsikavym-ta-riznomanitnym

Як читати новини про коронавірус і не втратити здоровий глузд: практичні поради психолога

Як зберегти спокій, читаючи новини про посилення заходів безпеки через пандемію коронавірусу в світі, та що робити, якщо все ж накриває хвилею паніки, 24 каналу розповіла психолог Марія Фабричева.

• 1Дбайливо ставтесь до себе та своїх близьких
• 2Влаштуйте інформаційний детокс
• 3Що робити із бажанням запасатись продуктами?
• 4Як заспокоїтись після перегляду новин?

Через поширення коронавірусу Covid-19 Кабінет Міністрів запровадив в Україні карантин. Обмеження діятимуть з 12 березня по 3 квітня. Що робити українцям, аби зберігати спокій під час кризового стану, у якому перебуває країна, та не піддаватись паніці після перегляду новин – читайте у нащому матеріалі.

Карантин в Україні: коротко

• Карантин запроваджено на три тижні – з 12 березня до 3 квітня. На цей час пропонують заборонити проведення масових культурних, спортивних та розважальних заходів (де заплановано участь 200 та більше осіб), а також навчальний процес у школах, університетах і дитсадках.
• Ця заборона не стосується заходів державної необхідності, як засідання Верховної та обласних рад. Проведення спортивних заходів буде можливим з дозволу міжнародних організацій, але обов'язково без глядачів.
• Крім того, обмеження торкнуться і українських кордонів. Зокрема, з 12 березня планують залишити лише 49 КПП замість 219.

Дбайливо ставтесь до себе та своїх близьких

"Криза – це ресурсний стан, головне прибрати присмак катастрофи. Під час кризи добре вчитись чомусь новому. Вчитися про себе піклуватись. Вчитися робити емоційну профілактику. Вчитися робити інформаційний детокс. Вчитися аналізувати отриману інформацію і робити з неї висновки. Перед тим, як вдарити людину, яка кашляє, варто задуматися, що вам це насправді дасть? Вірус від цього точно не відступить. А якщо ви подбаєте про себе, дотримуватиметесь правил гігієни і та загальних рекомендацій, які зменшують ризик заразитись, шанси йому протистояти суттєво зростуть", – сказала Фабричева.

Гігієна – це важливо. Часто і ретельно мийте руки водою і милом.

Чому варто мити руки / Інфографіка 24 каналу

Якщо немає можливості помити руки – використовуйте спиртовмісний антисептик для рук. Не торкайтеся брудними руками очей, носа чи рота. Уникайте тісного контакту з хворими людьми та натовпу.

Міфи та правда про коронавірус / Інфографіка 24 каналу

Якщо є можливість працювати віддалено і вам від такого варіанту буде менш тривожно – краще попрацюйте з дому найближчий тиждень.

Якщо відчуваєте напади паніки, у вас підвищується тиск і ви не можете контролювати свої емоції (найчастіше – страх або гнів), потрібно займатися профілактикою тривожності, звертатися за підтримкою до психотерапевтів, які допоможуть раціоналізувати свої думки і привести свої емоції і відчуття в тілі в порядок,
– додала психолог.

Не намагайтесь вирішувати глобальні проблеми, зосередьтесь на піклуванні про своїх близьких. "У момент палкого обговорення подій в інтернеті ви відволікаєтеся від найважливішого - від себе і від своїх близьких. Ви не можете впливати на глобальні процеси, але можете впливати на свій мікросоціум. Добре ввести профілактичні заходи у своїх квартирах і будинках, зайнятися генеральним прибиранням", – додала Фабричева.

Влаштуйте інформаційний детокс

Дозовано сприймайте інформацію та довіряйте лише перевіерним джерелам. "Пам'ятайте, що сторінка одного з ваших друзів у Facebook – це не офіційне джерело. Це – його особиста думка. Так, він має право інформувати на своїй сторінці про що завгодно, але все це – суб'єктивно. Вчіться розділяти факти від думок. Перевіряйте інформацію, у тому числі – в іноземних джерелах, якщо маєте можливість", - сказала Фабричева.

Якщо потік новин викликає паніку – це може означати, що у вас елементарний інформаційний передоз. Тут важливо вимкнути телевізор/комп'ютер і відповісти собі на питання "Скільки часу я проводжу в електронних приладах, які показують мені новини? Чи точно це правдиві і достовірні новини? Що я можу зробити з цією інформацією для себе і своїх близьких?",
– наголосила вона.

Згадайте, які важливі для себе речі ви відкладали. "У зв'язку з тим, що відмінилися масові заходи, з'явилася прекрасна можливість почитати давно відкладену "на потім" книгу, подивитися щось, на що не вистачало часу, поцікавитися чимось новим чи з достовірного джерела щось дізнатися про проблему, яка зараз хвилює", – зазначила психолог.

Дозвольте собі позитив. "Переглядайте легкі і позитивні фільми, читайте надихаючу літературу. Хоча б на час обмежте себе у постапокаліптичних фільмах та серіалах, сюжет яких перекликається із тим, що відбувається зараз. Їхній перегляд лише підсилить ваші тривожні фантазії і сильніше дестабілізує емоційний стан", – сказала Фабричева.

Що робити із бажанням запасатись продуктами?

Включити режим раціонального і дбайливого ставлення до власних фінансів. І реагувати на бажання запасатись продуктами відповідно.

Механізм, який тягне нас магазини змітати все з полиць - це наша пам'ять. Поколіннями на території нашої країни послідовно траплялись перебої з продуктами, спровоковані різними кризами. Це були кризи, які не входять у наш звичайний побутовий досвід: війни, колективізації, перерозподіли. Кожна з них позначалась або на наявності продуктів, або на можливості населення придбати ці продукти. Ось це "про запас", вироблене поколіннями, у нас спрацьовує моментально,
– пояснила психолог.

За її словами, якщо виникає бажання терміново бігти у найближчий магазин – потрібно відповісти собі на питання: "Чи можу я собі дозволити зробити якісну закупівлю на тиждень? Що мені дійсно необхідно на тиждень?".

Пам'ятати, що на сьогодні в країні не введено тотальний карантин, це превентивний захід, магазини продовжують працювати у звичайному режимі, на дефіцит товарів там поки що нічого не вказує. І після цього – спокійно купувати продукти на тиждень.

Як заспокоїтись після перегляду новин?

Для того, аби опанувати негативні емоції які виникли після перекладу або прочитання новин, Фабричева радить кілька простих та дієвих вправ:

• Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Встаньте рівно. Кілька хвилин виконуйте дихальну вправу: вдихаємо протягом трьох секунд, потім затримуємо дихання на дві секунди, і повільно видихаємо протягом чотирьох секунд.
• Погудіти паровозиком. Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Складіть губи трубочкою і видайте протяжний звук "Уууууу", подібний до звучання паровозу.
• Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Випийте води. Подихайте. Дайте собі відповідь на питання: "яку інформацію я зараз отримав?", "Що зі мною відбувається?", "Що мені хочеться робити?".
  "Зазвичай у відповіді на питання "Що робити?" включається один з імпульсів виживання: хочеться або бігти, або боротися, руйнуючи все навколо, або завмерти. Якщо хочеться бігти – закрийте очі, і уявіть, як ви біжите, ніби лань або будь-яка інша тварина, яка вам подобається. Якщо хочеться боротися і порвати всіх – візьміть папір (рушник, олівець, щось таке, що не шкода) і рвіть", – сказала Фабричева.
• Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Перерахуйте вголос: п'ять предметів, які ви бачите; чотири звуки, які чуєте; три відчуття у тілі; два запахи, які зараз відчуваєте та один смак. Ця вправа дає можливість повернутися у реальність, відволіктись від тривожних фантазій та заспокоїтись.
• Підійдіть до вікна і вголос дайте собі відповідь на питання "Що ти бачиш?".
  "Якщо ви на роботі і вам незручно перед колегами говорити вголос – значить ви близькі до реальності. Людині, яка повністю занурилися світ своїх тривожних фантазій, буде абсолютно фіолетово, хто і що про вас подумає. Побачити, що відбувається за вікном – люди гуляють, машинки їздять, дощ падає – допомагає розділити фантазії і реальність", – пояснила психолог.

ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ  ДО  ШКОЛИ  (поради батькам)

Пам‘ятка батькам першокласника

Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем , досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові  підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

Обговоріть з дитиною ті правила і норми , з якими вона зустрілася у школі.   Обґрунтуйте їх необхідність.

Дитина має право на помилку . Коли людина навчається , в неї може щось не виходити, це правомірно.

Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .

Не пропускайте труднощі , які виникають на початку навчання. Якщо , наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.

У кожній діяльності обов’язково знайдіть , за що його можна похвалити. Пам’ятайте , що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищувати інтелектуальні досягнення людини.

Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина , ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

Навчання  — нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

Успіху вам!

Батькам майбутніх першокласників про  "Нову українську школу"

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий закон  “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи. На черзі–ухвалення нового закону “Про загальну середню освіту”, в якому буде більш детально розкрито зміни, та затвердження нового Державного стандарту початкової освіти.

Саме цей Стандарт у 2017/2018 навчальному році апробовують у 100 школах по всій Україні (по два перших класи). Уже зараз ці першокласники навчаються по-новому: опановують знання та навички через діяльність, а під час ранкового кола вчаться висловлювати свої думки і почуття та слухати інших.

З 2018/2019 навчального року по-новому вчитимуться всі першокласники України.

Новий Стандарт початкової освіти передбачає, що вчителі працюватимуть за іншими підходами, тому МОН спільно з громадською спілкою “Освіторія”, міжнародним фондом “Відродження” та студією онлайн-освіти EdEra вже розпочало навчання вчителів, які вчитимуть перші класи наступного року. Зараз триває підготовка тренерів з усіх областей України, які навчатимуть учителів, а також створюється онлайн-курс для підсилення очного навчання.

Основні засади реформи шкільної освіти викладено вКонцепції Нової української школи. Там ви знайдете інформацію про цінності реформи (як-от орієнтація на учня, педагогіка партнерства, справедливе фінансування тощо), основні компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ. Коротко про це також можна прочитати нижче.

Також для інформування про перебіг реформи та її ключові позиції було створено сайт  www.nus.org.ua  «Нова українська школа» у партнерстві з громадською організацією «Смарт освіта».

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВ?

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. Адже мета НУШ–виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це–динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Він складався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від 18.12.2006 р.):

· вільне володіння державною мовою;

· здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

· математична компетентність;

· компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

· інноваційність;

· екологічна компетентність;

· інформаційно-комунікаційна компетентність;

· навчання впродовж життя;

· громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

· культурна компетентність;

· підприємливість та фінансова грамотність.

Також Державні стандарти можуть розширювати цей список.

Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом– тобто частіше щось робитимуть, замість сидіння за партами і слухаючи вчителя. Також Концепція НУШ пропонує впроваджувати інтегроване та проектне навчання. Такий спосіб сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ –адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Хоча завдяки децентралізації фінансування шкіл збільшилося, і в багатьох навчальних закладах поступово оновлюється матеріально-технічна база.

Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини:повага, увага до неї і прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою буде Нова українська школа.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ БАТЬКІВ?

Один з принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси.

Відтепер батькам легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти (це, наприклад, бюджетні кошти та благодійні внески), зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя.

І врешті – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

Як визначити готовність дитини до школи .

     Початок навчання дитини в 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже в житті малюка відбудеться багато змін: з’являться нові знайомства, нові взаємини, нові  обов’язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю карапуза є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.

    У психології виділяють таке поняття, як « готовність дитини до шкільного навчання ». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається як комплексне і багатогранне, яке охоплює всі сфери життя і діяльності майбутнього першокласника, яке необхідно відразу розділити поняття педагогічної та психологічної.

Педагогічна готовність до школи

Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі вміння читати, рахувати й писати. Однак саме по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде вчитися успішно.

Психологічна готовність до школи

Психологічна готовність до школи включає такі компоненти:
фізіологічна готовність ;
пізнавальна (інтелектуальна) готовність;
емоційно-вольова готовність;
соціальна готовність ;
мотиваційна готовність .

Фізіологічна готовність дитини до школи

Фізична готовність до школи визначається фізичним розвитком дитини та її відповідністю віковим нормам, тобто дитина повинна досягти фізичної зрілості, необхідної для навчального процесу. Здорові діти краще пристосовуються до змін, пов’язані з початком навчання.

Інтелектуальна готовність дитини до школи

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини: мислення, пам’ять, увагу, сприйняття, уява.    

Мислення

На момент початку навчання в школі дитина повинна володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про відносини між людьми.
Наприклад, дитина повинна знати своє ім’я та прізвище, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло), основні кольори. Володіти поняттям «більше» – «менше», «високий» – «низький», «широкий» – «вузький». Бажано, щоб дитина орієнтувався у просторі (розрізняв поняття «ліво» і «право», розумів значення понять «під», «над», «біля», «між»). Дитина повинна вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів і явищ.

Увага

Чим вище рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які виконувалися під час гри. Шкільні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації і вимагають більшого зосередження.

Пам’ять

Безумовно, легше буде вчитися тій дитині, у якої добре розвинена пам’ять.
Достатній словниковий запас
Для успішного навчання є вміння дитини відповідати на питання, вміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини.

Розвинена дрібна моторика рук

Достатній розвиток м’язів рук, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, розвиток дрібної моторики рук) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять з малюком (саме гра перетворює нудне навчання на цікаву і захоплюючу гру), і під час щоденного побутового спілкування.  

Емоційно-вольова готовність дитини до школи

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусилля для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи виконує Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Або прибирає чи за собою іграшки? Застилає чи свою постіль (хоча б за допомогою дорослих)? Чи не перебиває вас під час розмови? Дайте відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтеся, сформована у малюка емоційно вольова готовність.  

Соціальна готовність дитини до школи

Наступний компонент – соціальна готовність. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими, уміння поступатися, підкорятися інтересам дитячої групи, класу, повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводиться з іншими дітьми в школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаєминах з іншими дітьми є дзеркалом того, які стосунки панують в сім’ї. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування .           

Мотиваційна готовність дитини до школи

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.

На районному семінарі практикумі

  «Проблеми та перспективи впровадження інклюзивної освіти у закладах дошкільної освіти району» - семінар-практикум завідувачів, заступників директорів НВК  з навчально-виховної роботи (дошкільна освіта), вихователів-методистів закладів дошкільної освіти на таку тему відбувся 19 березня 2018 року на базі Дубровицького районного методкабінету.

    На ньому про особливості психологічного супроводу  дітей  з  особливими  освітніми потребами  у закладах освіти розповіла Мазанович В.В.,  практичний психолог Туменського НВК